— Поняття не маю, як, але при мені валіза знань та скотинський характер.
— Ти на голову хворий, хлопче.
- Мені казали.

Історії кохання не завжди говорять про кохання. І не в кожній почуєш: Я люблю тебе. І все ж, це - кохання.

Погодившись цінувати законне кохання, як зв'язок на стороні, Ви надаєте їй особливу цінність, якийсь присмак розпусти, краса забороненого плоду.

З розсудливістю не можна розлучатися,
Коли нещастя почнуть з тобою знатись;
І нехай висота голови не закружляє
У ту годину, як удача з тобою потоваришує.

Я не герой. Я лише божевільний з будки.

Стань промінцем світла, і знайдеш того, хто подарує тобі тепло.

— Якщо ви коли-небудь проходитиме повз мій будинок, — сказав Більбо, — заходьте не стукаючи. Чай  подається в чотири, але милості прошу у будь-який час.

Щасливий той, хто вміло бере під свій захист те, що любить.

— Хто ж це ходить за медом із повітряними кулями?
- Я ходжу!

Думаю, насправді колись доводиться пояснювати, чому ти герой — ти вже не герой.