Тієї ночі вона  відчувала тяжіння, порівнянне лише з тією силою, яка не дає зірок падати з нічного неба.

І занадто старий, щоб знати одні забави,
І занадто молодий, щоб зовсім не бажати.

- Ти де? Я тебе не бачу!
— Я стою біля хлопця у краватці!
— Та тут мільйон хлопців у краватці!
— То шукай того, біля якого стою я!

Кохання? Це від неї встає у штанах?

Хіба це не звичайний стан людини – сидіти в темряві біля вогню, запаленого чиїмось милосердям, і чекати, що прийде допомога?

Життя є комедія тим, хто думає, і трагедія тим, хто відчуває.

Франческа штовхала стільці і жбурляла об стіну тарілки, тільки коли була одна. Для нареченого вона  відбирала слова, як відбирають фрукти на святковий стіл.

Особливість чудес у тому, що вони рідкісні; повторення стирає відчуття чаклунства.

Якщо чоловік колись любив жінку, адже він усе зробить для неї, правда? Окрім лише одного: продовжувати любити її.

Я поринув так глибоко, що до мене вже ніхто не зможе дотягнутися. Вперше за багато тижнів нічого не відчуваю. Навіть не почуваюся як себе. Неможливо зрозуміти, де закінчуюсь я і де починається небуття.