Все-таки найважче - це початок.

... Це не щоденник, а історія хвороби...

Турбуюся, коли турбуватися нема через що. А коли є через що турбуватися, напиваюся.

Жінки: одні ворушать мізками, інші крутять задами.

Ми живемо так, що раптово побачити нас — значить зловити на місці злочину.

Ти тягнеш мене геть від краю прірви. Ти все... ти все, заради чого я залишаюся людиною.

Якщо в тебе вдома сестра, ти маєш думати про неї. За неї ти битимешся з ворогом.

поверніть мені людей,
які змушували посміхатися.

Нема на світі неможливих речей. Бувають лише речі неможливі особисто тобі – причому тимчасово неможливі, якщо правильно ставитися до них.

Плечі жінки говорять про її індивідуальність, а її шия, якщо вона  жива, містить у собі таємницю примарного міста.
У чоловіків шия — це лише поєдинок між розумом і тілом.