Те пекло, в якому будеш ти, - мій рай!

Смішна річ цей розум. Втрачаєш його непомітно і не розумієш, що його вже немає.

Ми всі – гості на цій планеті, яка мчить у просторі зі швидкістю 66 миль на годину назустріч незвіданим силам Всесвіту.

Вона відчувала, що робить щось погане, щось таке, що ніхто від неї не очікував і... їй це подобалося.

Град, град! Ось він нас розуміє:
Шахрай, барабанщик і задира.
-
Ми вимокли до самих майок.
Ліс  перекинутий, перебуджений,
Машини виють оглушено.
А ми несемо два каптури
Перлин.

Найвище щастя життя - це впевненість у тому, що вас люблять: люблять заради вас самих, вірніше сказати - люблять усупереч вам...

Завжди та скрізь, у будь-якій ситуації треба поважати себе.

Ми роздвоєні з його не страждаємо...

— Дванадцять років працюю над цією поемою. Я маю виправдати очікування шанувальників.
— Але тут лише три рядки.
— От і показуй незакінчені речі!

Мир щодня змінюється на наших очах. Сонце капіталізму сідає, сонце соціалізму сходить. Наш обов'язок – побудувати нову націю та Вільну Республіку.