Все у нашому житті приходить несподівано. Сесія... Літо... Старість, пенсія, хвороби...

Небезпеки загрожують звиканням до рутини героїзму.

— Чи не помер Бог? - почав він. — Одвічне питання. Якось, почувши його, я розсміявся і відповів:« Ні не помер, просто задрімав під вашу порожню балаканину».

Зупинись, мить, — ти чудово!

— Носити яскраве, веселе вбрання може будь-хто. Але знаходити задоволення ходити в чорному може лише особистість. І, крім того, це економить гроші.

— Ти собі не віриш?
- Ні в якому разі.
— Ось цап.

Твоя самовпевненість не знає меж. Упокори своє серце, дитино, інакше я власними руками його вирву.

— У вас є м'ясо? — У нас немає  гречі та цукру, а м'яса немає  у м'ясному відділі.

Не слухайте нашого сміху, слухайте той біль, який за ним.

Хто мене поважатиме, якщо я сам, сам себе не поважаю.