— Ви її дуже любите?

— Вона  не любить мене так само сильно, тож мені доводиться любити за нас двох.

— Ти постарішаєш одночасно зі мною?

— Разом з тобою...

— Значить, п'ємо у темряві?

— Коли почав, було ще ясно.

Час не йде і не приходить.

Воно мінливо по колу ходить.

Ми так боїмося старості, що намагаємося втекти від неї. Ми не розуміємо, яка честь зістаритися з людиною, яка не викликає в тебе бажання її вбити і не залишає в душі рани приниження.

Що з тобою діється, Сем? Куриш, шпурляєш у людей пляшки, це швидше в моєму стилі, ніж у твоєму.

У нас тут командна гра. Назва на грудях важливіша за ім'я на спині... Зрозумів?

— Ти дозволиш мені зав'язати тобі очі?

— А якщо я не дозволю?

— Тоді я піду.

— Залишся.

Коли таємниці науки розкриваються, почуття осяяння зникає.

Як багатозначно буває мовчання жінки і скільки почуттів ховається часом за порожнім розмовою.