Знаєте, SMSки замінюють у сучасному світі сигнали SOS. Ми, як кораблі, що зазнають лиха, розсилаємо їх без особливої надії на допомогу. Навіть коли надходить відповідь, не вчитуємося до неї: головне — знати, що ти не один, що тебе хтось чує.
Природа подібна до жінки, яка любить вбиратися і яка, показуючи з—під своїх нарядів то одну частину тіла, то іншу, подає своїм наполегливим шанувальникам деяку надію дізнатися її колись усю.
Гей, Мінді? Привіт це Рейчел. Спасибі у мене все добре. Я сьогодні бачила Баррі. Так, він мені все сказав. Ні, ні, що ти, що ти... Бажаю тобі щастя від щирого серця і сподіваюся, у вас з ним буде все добре. Сподіваюся, ви одружитеся і у вас будуть діти. Багато дітей. І ще, я дуже сподіваюся, що у них у всіх буде його колишнє волосся і твій колишній ніс!
— Ти дещо молода для того, що я хотів тобі дати.
— Я не молодша, ніж ти собі вигадав.
— Давай, гонка ось—ось почнеться. Подивимося, як ми це робили раніше.
— Як ми це робили раніше? Чи це означає, що ти також збираєшся дати мені сигару?
— Хочеш одну?
— Ні! Я не любила сигари, коли мені було 11 і зараз я їх теж не люблю.
На війні, у побуті суворому,
У тяжкому житті бойовому,
На снігу, під хвойним дахом,
На польовій стоянці, —
Краще немає простої, здорової,
Доброї їжі фронтової.
Людям подобаються катастрофи. Особливо, якщо вони самі стоять осторонь.
Замість того, щоб сміливо визнати існуючий безлад, трагедії, злочини, кожен прагне довести свою невинність і знайти алібі, що дозволяє уникнути відповідальності за наслідки власних діянь.