— Довбані копи.

— Вони просто роблять свою роботу, Діне.

— Ні, вони роблять нашу роботу, тільки нічого в ній не тямлять, відморозки.

У самій собі гордість і бруд. Гордість сяє лише на тлі бруду. А без гордості втопишся в цьому бруді по коліна. Одне немає без іншого.

Ну, а що ж з тобою сталося,

Що з душею сталося твоєю?

Як насмілив ти красуню цю,

дорогу душу твою,

Відпустити, щоб блукала світом,

Щоб загинула в далекому краю?

Найнеприємніше — розуміти, що на роздоріжжі минулого ми зробили свій вибір, розминувшись з іншим майбутнім. Чи можливо повернутися назад і вибрати новий шлях?

Все потрібно спрощувати до краю, але не більше.

— Я повернуся швидше, ніж ти встигнеш сказати«чорничний пиріг».

— Чорничний пиріг.

— Може, не так швидко.

Знаєш самого себе до огид.

Згрішити легко. Так само легко, як увійти в річку, коли по ній пливуть гроші.

Гарні спогади наче гарна пісня: не хочеться, щоб вони закінчувалися.

Любити означає дивитися в одному напрямку? Можливо, але тільки якщо він і вона  не дивляться телевізор.