Наталія Тимошенко. Помста кривавого женця
Якби я намагався зачарувати жінку своєї мрії, я не став би її знайомити з тими, хто може вивалити на її голову стільки компромату.
Якби я намагався зачарувати жінку своєї мрії, я не став би її знайомити з тими, хто може вивалити на її голову стільки компромату.
Що ні вік, нам ясніше і чутніше
крізь надрив ліберального воя:
немає небезпечнішої і немає шкідливішої,
ніж свобода зовсім без конвою.
До того ж зараз, наприкінці двадцятого століття, коментування взагалі набуло такої сили, що часто й сам предмет обговорення втрачається на увазі. Цей бубенець, що отуплює, називається у нас словом, що втратило всяке значення: інформація…
Сни не знають заперечення. Ну, якщо ви, наприклад, весь день думали про те, як вам не хочеться їхати до Мексики, вночі уві сні вас обов'язково закине до її столиці. Вашому тілу напливатиме на«ні» і« ні», воно зреагує лише на основний предмет роздумів. Мені здається, ми цілими днями тільки про те й думаємо, як уберегти від нещасть і як уникнути втрат.
Ах, не заснути
Однією на холодному ложі.
А тут цей дощ —
Так стукає, що навіть на мить
Неможливо заплющити очі.
— Одягайся. Ми йдемо.
— Але ж я нічого про тебе не знаю!
— Я виріс на фермі в Мурсвілі, Індіана. Мати померла, коли мені було три, а батько виховував мене кулаками, інакше не вмів. Я люблю бейсбол, кіно, гарний одяг, машини, віскі… і тебе. Що ще хочеш дізнатися?
Страшний день для батька — дочка привела хлопця... Я думав, якщо вбити першого, то іншим буде не кортіло.
— Те, що нас не вбиває, робить нас сильнішим!
— А те, що вбиває, робить нас мертвими!
Вона танцівниця, що не танцює і живе з художником, який не малює.