— Вони тут усі божевільні! — Вигукнула мама.

— Ні, — сказав Леслі. – Вони тут усі греки.

Я бачив цікаве життя, і я бачив нудьгу. Нудьга була кращою.

Вихід завжди є. Навіть коли здається, що виходу немає, він завжди є. Зробити неможливе, пережити непережите — вихід завжди є. І в нас із тобою є спільна риса – ми надихаємося. Зустріч із неможливим надихає нас. І якщо я можу дати тобі одну пораду: замість того, щоб боятися, надихайся.

Двоє чоловіків обдурюються, подаючи один одному руки. Чоловік і жінка обманюються цілуватися.

Невже, щоб щось зрозуміти, людині треба пережити катастрофу, біль, злидні, близькість смерті?!

У прямій відповідності до зростання вартості світу речей зростає знецінення людського світу.

Люди переходять до насильства, коли не можуть спілкуватись.
(Люди мають силу, коли не можуть знайти слів.)

Звичайні люди намагалися жити звичайним життям, просто меланхолія поєднувалася в них із чорним гумором.

Люди, які пішли в ілюзорний світ, гинуть для реального світу. Вони однаково що вмирають. І коли в ілюзорні світи підуть усі — а ти знаєш, цим може скінчитися, — історія людства припиниться.

Було так легко звинувачувати її у події. За те, що не боролася за нас, коли я був готовий ризикнути всім. Але насправді вона  боролася за мене, і я дозволив їй впасти. Вона  намагалася захистити мене, а я не зміг переконати її, що мені не потрібний захист. Що я б з радістю виніс каміння та стріли, послані до мене її батьком.