Немає нічого неприємнішого, ніж втрачені ілюзії.

Немає отрути небезпечніше, ніж почуття провини.

Я помічав, що ті, хто зневажає політику, зазвичай першими виявляються до неї втягнутими.

Бідність не порок, це істина. Знаю я, що й пияцтво не чеснота, і це тим паче. Але злидні, милостивий государ, злидні — порок—с. У бідності ви ще зберігаєте своє благородство вроджених почуттів, у злиднях ніколи і ніхто. За злидні навіть не палицею виганяють, а мітлою вимітають із компанії людської, щоб тим образливіше було; і справедливо, бо в злиднях я перший сам готовий ображати себе. І звідси питне!

Коли всі генії перемруть, Я залишусь у гордій самоті.

Справжньої влади ніхто не дає. Її треба взяти.

Я давно дещо зрозуміла: люди йдуть, а речі крадуть. І здебільшого їх не повернути.

— Несправедливо, що в тебе чотири«Бугатті», коли півкраїни голодує.
— Тепер ти соромишся нас?
— Я соромлюся, коли згадую, якою я була.

Творчість ніколи не зрадить і прийме тебе будь—кого – самотнього, убитого горем. Враженого розчаруванням і спустошеного. Воно, як мати обігріє, приголубить і знайде для кожного сенс життя.

Немає кращої ікони, ніж небо!