У них там, у магазині, був туалетний папір, виготовлений на сто відсотків із переробленого туалетного паперу. Та й робітка, напевно, перероблятиме туалетний папір.

У мене таке почуття, що в тебе є пачка журналів Maxim замість серця...

Рома стала моєю поганою звичкою, а звичку важко кинути!

Чому ми завжди любимо тих, кому ми не потрібні?

А що, коли я не герой? Може я — лиходій?

— Пляшку візьму до лабораторії і досліджую.

— У тебе не лабораторія, а склад.

— Головне — сенс.

Відправ мене в такий куточок, де мене не повинно бути... І там ми перечекаємо...

І хто винен, що грають погані актори,

Що навіть ілюзії щастя тобі жоден не дає,

Що бліде тіло твоє мучать, як пси, сутенери,

Що бідне серце твоє перетворюється на кригу.

Ніщо так не дорослішає, як зрада.

— Коли я сказав батькові, що боюся відчиняти шафу, він дав мені револьвер.

— А що ти хотів?

— Але ж мені було дев'ять років!