Наталія Колесова. Прогулянки по дахах
Ну і що, що я їм не подобаюсь? Вони мені також не подобаються!
Ну і що, що я їм не подобаюсь? Вони мені також не подобаються!
— Він у тебе стріляв… Чому ти такий живий?
— Я бачу, концепція безсмертя тобі поки що погано дається.
У такі хвилини багато про що мрієш. Я хотіла б бачити друзів поруч і щоб мої батьки були іншими. Я б хотіла, щоб у моєму житті був чоловік, здатний зрозуміти все і сказати, що я не збожеволіла, що я не дура. І ще сказати:«Я пишаюся тобою. Я завжди поруч попри все».
Батько вчив мене ніколи не називати леді брехнею, солодка моя, але ж ти не леді. Ти брехня… і злодійка… і повія.
У молодості всі ми буємо безтурботні і життя нам здається безхмарним.
Геніїв не можна підганяти, вони не вміють працювати з-під палиці.
Бувають такі дні, події яких краще записати докладно, слово в слово, близько до тексту, справі і тілу, а потім викреслити на фіг. Наче й не було нічого.
... ти намагаєшся науково обґрунтувати причини, з яких мені доведеться тонути. Але коли я булькати пухирями, мені, повір, буде вже не до того, щоб думати – науково я гину чи безграмотно?