Артур Конан Дойл. Долина Жаху
Посередність не знає нічого вище за себе, талант же визнає генія з першого погляду.
Посередність не знає нічого вище за себе, талант же визнає генія з першого погляду.
Всесвіт так міркував:«Повірте,
Про щастя і горе, народження і смерть
Завжди я тлумачу правдиво, зрозуміло,
Але ви розумієте суть їх хибно».
Я повстаю проти існування, позбавленого сенсу.
Свобода змушує вас не радіти життю, а мріяти про завоювання влади.
Адже мається на увазі любов духовна, а не чуттєва. Ну, якщо любов духовна, духовне спілкування, то словами, розмовами, бесідами мало б висловитись це духовне спілкування. Нічого цього не було. Говорити бувало, коли ми залишимося одні, дуже важко. Якась це була сизіфова робота. Тільки вигадаєш, що сказати, скажеш, знову треба мовчати, вигадувати. Говорити не було про що. Все, що можна було сказати про життя, що очікувало нас, пристрої, плани, було сказано, а далі що?
У мене є чудове правило: ніколи не вступати у ділові стосунки із друзями.
Що б ти не робив, люди завжди будуть складати про тебе свою думку. І насамперед будуть ґрунтуватися на твоїй зовнішності.
Ти не вмієш довіряти. Ні, не так. Ти довіряєш, але не тим людям.
— Я маю підвестися і взятися за справу.
— Якщо ти встанеш, то зробиш лише одне — грішнеш на підлогу.