Я налив тітці Вайне бренді і, звертаючись персонально до неї, розповів про ірландця, який побажав бути садівником. Вузі зовсім зайшлася, а тітка Вайна, сумно усміхнувшись, повідала, що генерал-полковник Туур любив розповідати цю історію, коли був у гарному настрої, тільки там фігурував, здається, не ірландець, а негр, і він претендував на посаду не садівника, а настройщика піаніно, і ви знаєте, Іване, у нас ця історія закінчувалася якось не так.
Чи траплялося вам, у певну пору життя, раптом помічати, що ваш погляд на речі зовсім змінюється, ніби всі предмети, які ви бачили доти, раптом повернулися до вас іншою, невідомою ще стороною?
Коли я пішла того вечора, мені хотілося повернутися. Я це майже зробила. Але я знала, що якщо повернуся, залишуся такою ж, і вона вже не зміниться.
Якщо там, нагорі, є Бог, Він, напевно, лопається зі сміху над людьми, які здатні були створити атомні бомби та штучний інтелект, але й досі турбуються з приводу власної смерті і не знають, що робити з мертвими. Як же це убого - виносити смерть на периферію життя, коли вона в центрі всього!
У житті нічого складного. Це ми складні. Життя - проста штука, і в ній що простіше, тим правильніше.
У цьому житті можна все. За винятком того, чого не можна.
Правителів недовго скинути. І тільки в принцах є особлива краса. У їхній юності. У вірності своєму народові. У тому, ким вони мають стати. Вони є наступним поколінням правителів, і, вбиваючи їх, я вбиваю майбутнє. Як вчила мене мати.
Тримай вухо гостро у цьому місті Папи. Рим, що красива жінка - колись тебе обдурить.
- Нічого собі шрам. Бойове поранення?
— Так, в армії сів на ворожий цвях.