Ліка Верх. Академія темних. Гра на виживання
- Знаєш, що губить людей?
Я промовчала.
– Людей губить любов у будь-якому її прояві.
- Знаєш, що губить людей?
Я промовчала.
– Людей губить любов у будь-якому її прояві.
Пригнічувати ближнього значно легше, якщо нічого не знаєш про нього. Совість тоді не мучить...
Я не кажу, що ця людина заслуговувала на смерть – мало хто робить стільки зла, що заслуговує на кулі.
Розмова без пауз неспроможна нічого народити. Для дозрівання плода потрібен час.
Вони завжди були друзями, скільки він пам'ятав себе. Потім один із них став бізнесменом, інший – художником. Але бізнесмен виявився затребуваним життям, а художник – ні. У цьому й полягала проблема.
У тобі розсудливість матері та нерозсудливість батька. Бачу, як вони борються. Нехай переможе мати.
Я міг уявити життя з Ханною, де у нас було б спільне ліжко, кухня, сімейний бюджет та сварки. Я міг уявити, як вона сердиться на мене, а я підкочуюся до неї пізніше і всілякими хитрими способами домагаюся прощення, тому що вона моя Ханна, а значить, готова розбалакати всі свої таємні думки та бажання.
Мимоволі засумнієшся, чи годяться люди в міру всіх речей. Адже ми й себе не в змозі до ладу виміряти. Ми — єдині тварини, які роблять помилки.
Так іноді лукавий кіт,
Жаманний баловень служниці,
За мишею крадеться з лежанки:
Украдкою повільно йде,
Напівзамуруючись підступає,
Згорнеться в кому, хвостом грає,
Розвине пазурі хитрих лап
І раптом бідолаху цац-царап.
Молодість не хоче думати, що будь-яке життя має скорботний фінал.