Ватарі Ватару. Рожева пора мого шкільного життя суцільний обман
Ми самі не можемо бути впевнені у своєму«я». Де тоді знайти його? Чому цим визначаються наші взаємини?
Ми самі не можемо бути впевнені у своєму«я». Де тоді знайти його? Чому цим визначаються наші взаємини?
- Як ти себе почуваєш?
- Як слимак.
- Чого?
— Як слимака, як слимака. Равлик без раковини. Дійшло?
- На світі стільки класних жартів про рану, а ти вибрав про слимака. Ти безнадійний.
Благословенний час, коли зустрічаємо поета. Поет брат дервіша. Він не має ні батьківщини, ні благ земних; і тим часом як ми, бідні, дбаємо про славу, про владу, про скарби, він стоїть нарівні з володарями землі і йому поклоняються.
Поки не навчишся захищати себе, не варто зустрічатися з тими, хто скористається беззахисністю.
— Ти це даремно зробив, старий.
- А я ще нічого не зробив.
— Тільки збираєшся?
- Збираюся.
Слава Богу, є принаймні хоч один злочин, в якому я не замішана.
Я знаю, що помру, як і всі, що я не буду жити вічно ні в прямому, ні в переносному сенсі. Прикро тільки, що досвід приходить до старості, коли вже немає тих сил і енергії, що в молодості. І найсумніше в тому, що на старість зрозумієш, як по-справжньому жити потрібно, а можливості«переграти» немає. Чи будуть люди колись жити безпомилково? Навряд чи. Адже досвід предків лише частково допомагає, тому що він не може забігти вперед, побачити майбутнє, а майбутнє завжди несе в собі (хоч і мало часом) несподіванки. Життязавжди нова. Тим вона прекрасна: те, що ми переживаємо зараз, ніколи не було раніше і ніколи не повториться в майбутньому.
Якщо людина постійно вказує тобі на твої недоліки, варто замислюватися не про те, щоб змінитися заради неї, а про те, чи варто вона взагалі твоєї уваги.
Ніколи не підходь до людини, думаючи, що в ній більше поганого, ніж хорошого, — думай, що доброго більше в ньому, — то так і буде!