— Пліт нарешті приплив. - сказав Лео.
Каліпсо пирхнула. Здається, її очі почервоніли, але у місячному світлі важко було сказати напевно.
- Тільки помітив?
— Але він з'являється лише тоді, коли хлопці, які тобі подобаються...
— Не відчувай свого успіху, Лео Вальдес, — перебила вона. — Я тебе все ще ненавиджу.
Я живу за правилом, що ти маєш слідувати за своїми мріями… Незалежно від того, що ти робиш, ти маєш слідувати за своїми мріями.
Досить! Бракувало тільки говорити про менструацію за їжею! Я, звичайно, гей, але це вже надто!
Я повинен іти і вгамувати жінками своє горе.
Пишні її груди натягували чорний шовк сукні; нафарбовані губи, схожі на рану, що кровоточить, надавали їй щось звірине, пекуче, неприродне і водночас збуджувало бажання.
Кохання зриває маски, і тому потрібно намагатися надіти маску для коханої людини. Адже якщо не буде маски, не буде й щастя зривати її.
Удвох бути краще, ніж одному,
бо, коли впадуть, один одного піднімуть,
але горе, якщо один упаде, а щоб підняти його немає іншого,
та й якщо двоє лежать – тепло їм, одному ж як зігрітися?
— Але спершу я маю помститися містеру Секонду. Він опоганив ім'я синематографа. Він сіє зерна ненависті у душі глядачів. Він має померти.
- Не треба, Джеку. Кожному своє. Майбутнє нас розсудить. В дорогу! Наш глядач чекає на нас.
У райських садах троянда закохана в солов'я, а соловейка — в троянду.