Джулія Ендерс. Чарівний кишечник
Причину депресії шукайте у кишечнику, а не в голові!
Причину депресії шукайте у кишечнику, а не в голові!
Все твоє життя тебе ведуть інші. На самому початку, що« добре» і що« погано» тобі пояснюють батьки. Потім вчителі, священики, потім за справу беруться сусіди.
— У кого Ви навчилися своєї ходи?
— Я навчилася ходити, коли мені був рік, і з того часу не брала уроків.
Не стало майбутнього. Раніше в дитинстві попереду завжди було щось яскраве, невідоме. Життя! А зараз я точно знаю, що буде потім — те саме, що й сьогодні. Займатимуся тим же, у ресторани ходити ті ж, ну, в інші такі ж. На машині їздити приблизно такою самою. Замість майбутнього стало сьогодення, просто, є сьогодення, яке зараз, і сьогодення, яке буде згодом. І головне, що мені моє справжнє подобається. Машини хороші, ресторани смачні... тільки майбутнього шкода...
— Тоді що мені робити?
- Нічого. Іноді нічого не робити – найскладніше.
Ми молоді. Це в порядку речей, що ми часом напиваємося, що погано поводимося і трахкаємо один з одним. Ми призначені для вечірок. Ось так. Так, деякі з нас не знають заходів і злітають із котушок. Але Чарльз Дарвін сказав: "Не можна зробити омлет, не розбивши пари яєць". І ось про це я вам і говорю. Розбиті яйця. Як яйця, розбиті в якійсь, його знає, коктейль. Ви тільки подивіться на себе... Ви розбиваєте моє серце. Ви напнули на себе кардигани. Але ж у нас все було. Ми обосрались гірше всіх попередніх поколінь, разомвзятих! Ми були такими прекрасними... Ми займалися ***нею, я займався ***нею, і я планую займатися ***нею, коли мені буде 20 і, може, коли мені буде 30. І я трахну власну матір, перед тим як... Або когось іншого. Тільки спробуйте заборонити мені.
Не варто приділяти надто багато часу другорядним персонажам.
Це не їхня історія. Вони з'являються в потрібний момент і зникають, щоб більше не з'явитися. З них досить цього.
— Раніше ми, бувало, їздили швидше.
— Але так раніше.
— А хіба з того часу щось змінилося?
- 20 років минуло...
- І що?
— Наші коні постаріли.