- Я хочу померти. Я тисячі років блукаю по землі, я бачив і робив усе, що тільки можливо. Дивився як усе, що тільки мені відомо звертається на порох. Знову і знову.
— Прямо, наче...
— У пеклі? Так. Я шукаю вихід цілу вічність.
У нас одне життя. Один шанс побути собою. Пізнати радість. Пізнати кохання. А потім все кінчається.
У нас мати власну думку особливо важко. А раптом воно хибне?
Кішка ніколи не допустить, щоб її побачили у нефотогенічній позі.
Самотність – це не те, що ви нікому не потрібні, ваш телефон мовчить, вас ніхто не любить, ви незатребувані... Самотність – це відчуття внутрішньої порожнечі. Самотність — насамперед про те, що ви не потрібні лише одній людині: самій собі — і тому й інші нецікаві.
Дивно, як часом люди, яких ми ледве пам'ятаємо, справляють на нас найсильніше враження.
А ви коли-небудь замислювалися про те, що Всесвіт абсолютно хаотичний, морально нейтральний і дуже агресивний?
Немає стосунків дивніше й делікатніше, ніж стосунки людей, які знають один одного лише зорово, — вони зустрічаються щодня і щогодини, один за одним спостерігають, вимушені, в силу загальноприйнятих правил або власної примхи зберігати зовнішню байдужість — ні поклону, ні слова. Занепокоєння, надмірна цікавість витають між ними, істерія незадоволеної, неприродно пригніченої потреби у спілкуванні, у взаєморозумінні, але насамперед щось на кшталт схвильованої поваги. бо людина любить і поважає іншого, доки не може судити про нього, і любовна туга — наслідок недостатнього знання.
Бережіть сльози ваших дітей, щоб вони могли проливати їх у вашій могилі.
І перестав жити нудно, почав жити нудно. Тому що нудне життя гірше за смерть, так?
- Так.
- Тоді чого смерть боятися? Нудний життя треба боятися.