Михайло Веллер. Ножик Сергія Довлатова

- Так далеко від Таллінна, а цілком пристойне місто, - сказав я. - Не нудно?
- Ти що, - пожвавішав Мишко. - Я тут нещодавно повернувся з Нової Зеландії, так це глуш, я тобі доповім. Взагалі не збагнути, за яким краєм світла знаходишся: ясно тільки, що вгору ногами до всього іншого людства. Жах - одні барани пасуть інших баранів. А біля дверей, зовні, так просто прилаштовані поручні, як на танковій вежі: триматися, коли урагани: щоб, отже, на хрін не здуло. У навколишній Світовий океан. А тут ще – що ти, цивілізація.

Докладніше

Дмитро Ємець. Мефодій Буслаєв. Намисто дріади

Завжди прикро, коли хочеш сказати гидота, а на тебе не звертають уваги. Все одно, що довго ховати за пазухою жменю бруду, самому забруднитись, а потім промахнутися, кидаючи з двох кроків.

Докладніше

Михайло Козаков. Третій дзвінок

Я«Покровські ворота»
Бачив, Михайло Козаков.
Ностальгічно-романтична
Ця стрічка, любий мій.
Всі грають у ній чудово,
Краще за інших - Броньової.
У цьому фільмі атмосфера
непередбачуваних втрат.
У ньому живеться не так сіро,
Як живеться нам тепер.
У цьому фільмі перспектива
Та, якої нині немає.

Докладніше