Усі матері трошки схиблені.

Лампочки - створення непрості, залежать від безлічі змінних величин і в своєму роді схильні до божевілля, форми якого передбачити не можна.

Знаєш, кохання надто переоцінюють. У мене ніколи не було подруги, і подивися, як я щасливий. У перервах між дрібними психічними зривами.

Я – живе втілення піднаглядного марення. Це я сам тримаю його під наглядом. Я брежу, отже, я існую. І більше того: я існую, тому що брежу.

Якщо бути мені тепер психом, то буду, чорт забирай, найзапеклішим і найзапеклішим.

Я жив на межі божевілля, бажаючи пізнати причини, стукав у двері. Вона  відкрилася. Я стукав зсередини!

Між генієм і божевільним та подібність, що обидва живуть зовсім в іншому світі, ніж решта людей.

Недостатньо бути божевільним.

Хвороба моя тільки в тому, що за двадцять років я знайшов у всьому місті тільки одну розумну людину, та й та божевільна!

Потрібно визнати це, серед нас чимало божевільних. І це нормально.