Відсутні завжди винні. У присутніх є можливість виправдатись.

Випячуючи страждання однієї жертви, ми забуваємо про страждання мас. Приписуючи провину одному лиходію, ми заперечуємо провину суспільства.

Будь-якого страждання буде мало, якщо немає  каяття. Якщо немає  прагнення загладити провину перед тими, кого розтоптав. Інакше немає  балансу.

Таємниця і вина ніколи не залишають людину у спокої, але з ними можна жити.

Відчуваючи свою провину, ми ображаємося на світ: така у нас захисна реакція, то ми перенаправляємо душевний біль від своєї провини в інше русло.

Ти завжди у відповіді, навіть якщо вина не твоя.