Коли люди вирішують припинити з кимось близькі стосунки, вони часто вживають побиту фразу —«рухатися далі». Типу:«Я застала Стіва в ліжку зі стриптизеркою, вони робили гидкі речі. І я вирішила: треба рухатись далі». А я думаю про себе:«Взагалі, хто тут вирішив рухатися далі, то це швидше Стів».

Принесли випивку. Гусман розплатився, залишивши великі чайові. Знайомий з усіма, подумав Гонщик, здатний поставити себе на місце офіціантів, вміє читати, що в них на думці, чого вони чекають. Свого роду
співпереживання.
— Ріна завжди докоряла мені, що я хочу від життя занадто малого, — продовжував«просто Гусман».
— Зате принаймні ти не розчаруєшся.
— Що правда, то правда.

Сильні жінки люблять перевіряти чоловіків на міцність. Саме через цю згубну звичку вони так часто залишаються одні.

Мене збиває з пантелику те, що, якось покуштувавши ікри, чоловіки можуть переключитися на каракатиці.

Ніколи не випадає друга нагода створити перше враження.

І раптом мене охоплює невимовний смуток, який несе в собі час ; воно тече і тече, і змінюється, а коли озирнешся, нічого від колишнього вже не залишилося. Так, прощання завжди тяжке, але повернення іноді ще важче.

…зараз ми помремо. Можливо, цього разу ми помремо назавжди. Ми будемо разом!

У будь-яких відносинах є періоди закоханості, кохання, ненависті... Недарма кажуть, що кохання та ненависть — сторони однієї медалі. Найсильніше ми ненавидимо тих, кого любимо.

Я була б гарною дівчинкою, якби не ці погані хлопчики!

Я сумувала, він сумував. Він чоловік, я п'яна жінка. Цього вечора ми створені один для одного.