Однак ти забуваєш, що віра не стає істиною лише тому, що хтось за неї вмирає.

Що є віра, як не прийняття того, що ми лише вважаємо незмінною істиною, того, що ми просто не в змозі довести?

— Чи вірите в Бога?
- Я не вірю, я знаю.

Бог ніколи нічого не каже. Думаєте, ви один такий, кому він не відповідає?

Кохання з першого погляду... Дурна казка, фантазія, в яку не можна вірити.

Ти там, Сатане? Це я, Медісон. Ти тільки не ображайся, але батьки привчили мене вірити, що ти не існуєш. Мама і тато говорили, що ти і Бог  – породження крихітного, забобонного та відсталого мозку сільських проповідників та лицемірних республіканців.

Небо не знаходиться ні високо, ні низько, ні праворуч, ні зліва. Небо — воно прямісінько в середині грудей тієї людини, яка має Віру.

Сприймати труднощі, невдачі та печалі у житті як виклик, приймаючи і паруючи який ми стаємо сильнішими, а не як несправедливе покарання, якого ми не заслуговуємо, - це вимагає віри та мужності.

Є біля вогню свої закони.
Вогонь війни - у людей вселяє страх.
Спокієм дихає він у камінах та багаттях.
Але є невидимий вогонь — ікони. О, як блаженно палять промені твої,
Спаляй мене, іконо, я не зляшусь,
Я знаю, ти спалиш гріхи мої,
Щоб відігріти змучену душу.

- Ось ваша книга про Швейцарію. Її трохи підмочило дощем. Ледве було не втратив, а потім знайшов і врятував.
- Могли й не рятувати. Мрії рятувати не треба.
— Ні, треба. А що ще?
- Віру. Мрії прийдуть знову.