Пауло Коельо. Вероніка вирішує вмерти
Вона знала, що місяць слухає її зараз і пишається собою, а зірки їй заздрять.
Вона знала, що місяць слухає її зараз і пишається собою, а зірки їй заздрять.
Слова мають підступну властивість спотворювати думку.
Ми не можемо відчувати того, що відчуває вона. Ніхто ніколи не може відчути, що відчувають інші. Ми можемо лише припускати. Висувати гіпотези. Не більше. Те, що відбувається тут, — він постукав себе по скроні, — належить їй.
— У вас були негативні думки?
— Все, що я маю, — це негативні думки.
Адже ми те, що ми думаємо. Наші емоції – раби наших думок, а ми своєю чергою раби емоцій.
... Тільки як людина – маю думки ; як я – я поза думками. Хто не може звільнитися від думок, той – лише людина, раб мови, цього продукту людей, цього скарбу людських думок.
Гідні слова, думки та вчинки — ось те, що має найвище значення.