Вранці думай. Вдень дій. Увечері їж. Вночі спи.

Рано чи пізно настає час, коли потрібно вибирати між спогляданням та дією. Це називається: стати людиною.

Зітхання і знизування плечей — типова відповідь радянського інтелігента на заклик до дії.

Ми повинні бути поінформовані, ми повинні бути спортивнішими, чи що, у своєму інтересі... Дізнатися, уточнити! Не тупо лежати або сидіти, а уточнювати, цікавитися чимось. Ну якось жити у цьому світі... не існувати, а жити.

Багато речей здаються нездійсненними доти, доки їх не зробиш.

Якщо стоїть вибір між так чи ні, то так! Зробіть це. Поцілуйте, обійміть, наздоженіть, зустрініться, скажіть. І хай вийде нісенітниця, зате хоч спробували.

Дія - це втіха. Це ворог думок та друг ілюзій.

Що б ти не зробив у житті, це буде незначно. Але дуже важливо, щоби ти це зробив.

Важко сказати, що є неможливим, оскільки вчорашня мрія стає надією для сьогоднішнього та реальністю для завтрашнього. (Важко сказати, що насправді неможливо, оскільки мрія вчорашнього дня стає надією сьогоднішнього та реальністю завтрашніх днів.)

Думай, як людина дії, дій, як людина думки.