О мій любий читачу, ти вже помітив, що можна бути великим ученим і не знати найзвичайніших явищ і з приводу всього світу відомих речей вдаватися до дивовижних мрій.

Життя – штука суперечлива. Іноді те, чого, як нам здається, ми зовсім не хочемо, виявляється саме тим, що нам найбільше потрібне.

Життя, щасливе або нещасливе, вдале або невдале, все ж таки винятково цікаве.

Хочеш сказати, що це не життя? А що такого, повторювати ті самі завдання, навіть не замислюючись? Хіба не всі так живуть, тим самим? Вічно дивляться свої серіали, п'ють пігулки. Хіба не одноманітність приносить комфорт?

Клянуся своїм життям і любов'ю до неї, що ніколи не житиму заради іншої людини і ніколи не попрошу і не примушу іншу людину жити заради мене.

Я дуже люблю життя у всіх його проявах – за умови, що ці самі прояви відрізняються деякою різноманітністю.

Життя - це прогулянка, облямована снами.

Люди зазвичай не кажуть неправду про те, що їх не стосується. Вони глухі до світу, навіть якщо вони не глухі до життя. За винятком тих випадків, коли дійсність виявляється набагато цікавішим з уявлення про неї.

Ніхто тобі не скаже, яким має бути життя, Перрі. Світ не ідеальний, і не сподівайся, що колись він таким стане. Він такий, який є, а як у ньому жити – вирішувати тобі.

Наше життя не можна судити за останніми роками...