Віктор Гюго, Достоєвський, Островський, Пушкін та якась фантастика. Чоловікам і послушницям Матуся не благословляла читати жодну художню літературу, тільки житія святих і настанови отців, тому книжки доводилося ховати від сестер. Якби мене хтось застукав з такою книгою, мені й Машам дуже дісталося б.
Просто живи, байдуже як. Навіть якщо боляче, живи. Якщо виживеш, то перемогла.
Меланхоліком стаєш, коли розмірковуєш про життя, а циніком — коли бачиш, що робить із нього більшість людей.
Якби життя було довгим сном, почуття стало б його берегом.
Ми всі шукаємо місце, де можна сховатися і дивитися на життя здалеку.
Без зимових морозів нема радості від весняного тепла. І, до речі, морозами також можна насолоджуватися.
— А що ти хочеш зробити перед смертю?
- Жити. Цього мені вистачить.
За кожне бажання, що здійснилося, потрібно заплатити шматочком свого серця. І на найголовніше, останнє бажання серця вже не вистачить. І заплатити доведеться життям.
Ти славну частку вибрав собі, сокіле. Так і треба: ходи і дивися, надивився, ляж і вмирай - от і все!
Череп!
Мудрість дивиться з зяючих очних западин,
Тихо гниюча лобова кістка говорить без туману:
Немає насолоди правдою в порожніх хвилюваннях,
Немає краси і розуму натхнень у пожежі обману.
Ряд оголених зубів, викривлених тугою,
Сумно сміється з того, що ми славимо і нахабно ганьбимо...
Вибраних ця насмішка кличе на спокій
Без захоплення примарним щастям, чи видимим горем...
Правда — в нерухомому одному завмиранні, в гниенні одному!
Таємниця - нірвана; отримає блаженство в ній розум безнадійно-безсилий...
Життя — святе затишшя, вкрите сном...
Життя
— це могильний Череп, що мирно й тихо гниє від світла.