Життя ніколи не дозволяє нам реалізувати плани так, як ми хочемо. Ми можемо лише пристосовуватися до тих поворотів, які з'являються перед нами несподівано.

Те, що ми є сьогодні, це наслідок наших вчорашніх думок, а сьогоднішні думки створюють завтрашнє життя. Життя – це породження нашого розуму.

Ти не навчишся кататися на ковзанах, якщо боїшся бути кумедним. Лід  життя слизький.

Не боятися смерті — отже, не боятися життя.

Нікому не дано проникнути в душі тих, хто поруч, і ми можемо відповідати за чистоту лише своїх, а не чужих помислів.

— Як ти справляєшся з цим?
Фінник дивиться на мене з недовірою.
- Я не впораюся, Кітніссе! Абсолютно. Щоранку я висмикую себе з кошмарів і бачу, що в реальному світі нічого не змінилося. — Щось у виразі мого обличчя змушує його замовкнути.
— Краще не піддаватися цьому. Зібрати себе наново вдесятеро складніше, ніж розсипатися на шматки.

Я життя своє живу начебто Бога немає,
начебто я один, а життя — надто багато,
і шепоче в глибині, що немає мене для Бога,
одного з двох, що живуть у мені.

Так легко дійти висновку, що твоє життя безглузде, безцільне, що воно не цінніше за слід від ноги на березі, про який незабаром забудуть, бо його змиє під час найближчої грози. Але замість того, щоб знову відчути себе крихітною, не означає нічого, я відчуваю щось інше – все знаходить для мене новий сенс. Я не більше, але й не менш важлива, ніж малесенький паросток, що намагається пробитися з-під землі. Кожна з нас відіграє свою роль у цьому світі. І хоч би якою була мала ця роль, її треба дограти до кінця.

...Ця річка бігла і бігла, бігла, не зупиняючись, і все-таки залишалася тут, на місці, завжди і в усі часи була та сама й кожну секунду інша, нова!

…А дива трапляються. З кожним з нас вони трапляються, можна сказати, щодня. Маленькі, крихітні та буденні чудеса. Але ми їх не бачимо. І тим більше не дякуємо за них. Адже у кожного дива, не важливо, що це – хороша погода або смачна вечеря, є автор, який напевно був би дуже радий, якби ми у відповідь на його турботу просто сказали таке коротке, але одне з найважливіших і найдорожчих слів у світі - просте "дякую". І наскільки частіше траплялися б з нами чудеса, якби ми не втомлювалися за них дякувати!