Життя вміє стерти усі грані претензійності. Спочатку ти від неї вимагаєш чогось непомірного, а потім радієш хоч трохи святу...

Музика існує не для того, щоб урятувати світ. Вона  існує для того, щоб урятувати твоє життя.

Ти вже вибач, синку, часом виживає не той, хто вміє жити.

Потрібно розрізняти два види мук: фізичне страждання та страждання моральне. Фізичне страждання – це випробування. Моральне страждання – це вибір.

Але є один закон сучасного життя, ще більш непорушний, ніж той, що говорить: коли тобі потрібний коп, його ніколи немає. І закон цей наступний: коли тобі справді треба поговорити з людиною, ти почуєш автовідповідач.

У фільмах завжди є головна героїня та є її найкраща подружка. Ви, я знаю, головна героїня, але чомусь поводитесь як її подружка.

У нашому суспільстві існує«свята» трійця – психолог, дантист та екстрасенс, які живуть за рахунок наших чорних дірок, що вражають найдорожче для нас: зуби, душу та ауру.

Безглуздий експеримент, названий життям.

Для того, щоб почати жити, доведеться спочатку навчитися відмовлятися від життя.

Краще вже померти, ніж жити за інерцією, жити життям, у якому немає  нічого, крім повторення пройденого. Померти означає перейти в невідоме. Померти - значить випробувати радість, випробувати радість при думці про те, що ти віддаєшся на милість стихії, яка набагато ширша за звичний наш розум світу, а саме абсолютному невідомому. Ось це і є радість. Але соромно і принизливо людині жити, як механізм, замкнувшись у собі зусиллям своєї волі, бути істотою, відірваною від непізнаного. У смерті немає нічого ганебного. Ганебне тільки життя, кожну мить якої нічим не заповнено, якою людина живе лише за інерцією. Життя справді може стати ганебним приниженням для людської душі. Але смерть – це не ганьба. Смерть, яка є безмежним простором, нам ніколи не вдасться заплямувати.