Еріх Марія Ремарк. Життя в борг
Місце, де ти живеш, не має нічого спільного із самим життям.
Місце, де ти живеш, не має нічого спільного із самим життям.
Зрештою комп'ютери ламаються, люди вмирають, стосунки руйнуються... і найкраще, що ми можемо зробити, — це глибоко зітхнути і перезавантажитися.
Несподіване лихо схоже на вибух бомби: воно вражає та разом оглушує; а моторошне світло, раптово спалахнувши перед нашими очима, не може замінити сяйво дня. Люди, речі, події набувають якогось фантастичного вигляду, і проходять перед нами, як у сновидінні. Все змінюється на небосхилі життя - і атмосфера та перспектива ; протікає чимало часу, поки в наших очах згасне світла картина нашого минулого щастя, яка невідступно переслідує нас і постійно встає між нами і похмурим сьогоденням... Коли таке сум'яття душі триває довго, воно затьмарює наш розумі переходить у безумство — стан, можливо, щасливіший, у якому життя для нещасного — лише бачення, а сам він — лише тінь.
Все змінюється. Змінюється життя. Змінюються люди. І начебто все добре. Але іноді так не вистачає старого... Того життя... Тих людей.
Як заплуталося, так і розплутається. Головне – не треба ускладнювати!
Дні тягнуться довго, роки пролітають швидко.
Інша людина ось так само, як сова вдень, кидається в житті... Шукає, шукає свого місця, б'ється, б'ється, - тільки пір'я летять від нього, а все толку немає... Поб'ється, зболіє, облиняє весь, та з розмаху і ткнеться абикуди, аби відпочити від маєти своєї...
Вигляд округлого гаманця завжди приємний; так; він радує навіть великодушного друга, який запропонував вам грошей; але, глянувши на ваш гаманець; переконався, що ви їх не потребуєте і що; таким чином виявивши свої шляхетні почуття, він позбавлений необхідності підкріпити слова справою