Лайно трапляється.

Сказано:«Не позичай і не давай у борг», проте життя — сплутаний клубок сплат і несплат.

Ми справді самі вигадуємо трагедію, щоби якось заповнити порожнє життя.

— Як це бути тобою?
— На це запитання не можна відповісти. Ніхто не має  системи орієнтирів. Досвід абсолютно суб'єктивний. Як бути вами?
— Останнім часом не так уже й весело. Раніше було цілком непогано.

А як щодо нас? У нас немає  датчиків і проводів, і білих точок на моніторі, щоб показати, що ми живі, то звідки ми взагалі про це знаємо? Доводиться вірити одне одному на слово.

Ні, це не бажання стрибнути, це бажання впасти.

Сам рух до мети часто-густо винагороджує людину більше, ніж її досягнення.

Якщо я знатиму, що ти мені простила, клянуся, я виживу. І з-під цього преса виберусь.

Блаженний і той, хто Божий гнів
Не відчув і жив жартома,
Не помічаючи бризок дощу
І скиданих дерев. Блаженний і той, хто не впізнав
Ярмо праці голодних років,
Отця, який слабкий і сивий,
Хвора мати, сім'ї розвал. Але тричі той блаженний, хто зміг
Іти дорогою боротьби,
І, випробувавши гніт долі,
Стати до Бога ближче.

Нікому на землі не дано знати про наслідки власних слів та дій.