Життя, це чарівне скупчення найрізноманітніших понять, продовжується. Вона  рухає сама себе і сама себе оберігає, а сенс їй надає шаленство.

— Як ви вважаєте, ми колись зможемо жити нормально?
- Нормального життя не існує, - відповів Метт. — Є просто життя.

Це твоє життя, і воно стає коротшим за кожну хвилину.

Ви колись замислювалися над тим, що відміряє наш час тут? Чи може одне-єдине життя вплинути на цілий світ? Або про те, чи має значення вибір, який ми робимо в житті? Я вірю, що це так. І я вірю, що одна людина може змінити багато життів на краще чи гірше.

— Та порівняно зі мною ти ніхто.
- А ти хто? Я маю кращого друга. Він через мене кулю отримав. У мене є кохана жінка, мамо. Я знаю, що вони люблять мене. А тебе хтось любить те, га? Чи не твої мільйони, а тебе саме. Хто через тебе під кулю встане? Не за мільйон, за ТЕБЕ. Тож це ти — ніхто. Ось сиди та мовчи.

Найбільші пригоди не стоять нічого, якщо їх нема з ким розділити.

Немає часу — таке коротке життя — на чвари, вибачення, жовч і покликання до відповіді. Є тільки час, щоб любити, та й на це, так би мовити, є лише мить.

Життя - порожнє. Але відомий порятунок, звичайно, є.

Іноді мені стає нестерпно сумно, але в цілому життя тече своєю чергою.

Цінність життя — у ньому самому. Немає  нічого більш дорогого.