Не можна підготуватися до раптового удару. Не можна зібратися з духом — він просто наздоганяє нас із нізвідки. І, раптово, життя, до якого ми звикли, закінчаться. Назавжди.

Під час шторму будь-який порт підійде.

Життя надто коротке, щоб витрачати його на фантазії та мрії. досягайте своїх цілей.

Життя зношує людину. Зношує до дірок.

Часто в критичних ситуаціях людина, яка заплуталася по життю у своїх пріоритетах і уподобаннях, повертається до справжніх цінностей і навчається відокремлювати зерна від полови.

Грати роль не складно. Залишатися собою – ось де мистецтво.

Розчаруватися завжди встигнемо. Ми регочемо як одержимі і відразу впадаємо в тугу. Ось так і живемо.

Всі вже стільки часу кажуть, що життя нестерпне, але самі його виносять... Виносять, хоча воно  з кожним днем ​​стає все важчим і важчим. І коли вже зовсім не в силі, хтось придумує якусь розвагу.

Візьми літо в руку, налий літо в келих — у найменший, звичайно, з якого тільки й зробиш єдиний терпкий ковток; піднеси його до губ — і по твоїх жилах замість лютої зими побіжить спекотне літо...

Ми не можемо вийти із кола своїх друзів. Ми обмежені звичками, захопленнями, навіть нашою зовнішністю.