У кожен момент життя людина має жити внатяг, з відчуттям сюрпризу. З такою собі прихованою від світу шоколадкою у внутрішній кишені, з очікуванням свята в душі. Дихати мрією та жагою змін. Людина, що зажерлася, — людина перекреслена.
Моя доля - прожити років до сімдесяти і померти. Тому що тяга скінчиться. Вогонь життя, добре полум'я завжди рветься вгору, в пічну трубу. А гріхи, образи та інший бруд осідають у димарі, як сажа. Від кіптяви димар забивається. На мене налипло дуже багато сажі. Як можна прочистити свою душу?
Найкращі роки свого життя я витратив на те, щоб допомагати людям добре проводити час. І якою ж була нагорода за це?
Ти можеш зробити зі своїм життям все, що завгодно, просто потрібно спробувати.
А я раніше думав: скоро почнеться життя, зараз буде найцікавіше... а буквально нещодавно зрозумів: а воно вже йде... Років 15 як. Більше того, через 15 років вона закінчиться... Стоп! А я ж маю ще щось зробити... встигнути, спробувати якось все ще... ааа!! А вона раз — і все... Ні, не в сенсі що я помру, а просто все найголовніше пройде... і я про це тільки згадуватиму.
... твоя душа належить лише тобі. Зроби те, що ти хочеш. Усі ми, кожен, творимо себе самі. І наприкінці життєвого шляху ми підносимо наші душі нашим Покровителям, наче ремісник — творіння своїх рук.
Теоретично Язон завжди керувався принципом: людина сама коваль свого щастя. Але практично зробити зараз щось здавалося неможливим.«Не проґавити момент! Не пропустив – добре. Упустив – справи твої погані».
Річка, хоч і текла так повільно, все ж таки була в русі, і від цього виникало сумне почуття швидкоплинності життя. Все минає, і якщо залишає після себе слід, то який? Кітті здавалося, що всі вони, всі люди на землі, подібні до крапель води в цій річці, що безіменний потік усіх тягне до моря. Коли все так минуще і мізерно, чи варто людям, роздмухуючи дрібниці до розмірів важливих подій, так мучити себе та інших?
Як тільки людину перестає радувати живе, вона стає мертвою.