Засинаю з думкою про те, що моє життя реально почнеться завтра або післязавтра, або післязавтра, принаймні скоро (адже це неминуче трапиться).

Випадок, дрібниця, збіг обставин іноді стають найдраматичнішими моментами в житті людини.

Вмієш посилати, умій і сам ходити.

Життя було б набагато щасливішим, якби ми народжувалися у віці 80 років і поступово досягали 18 років.

Марне життя - це рання смерть. Ein unnütz Leben ist ein früher Tod.

Життя завжди віддає сторицею. Завжди, бо неможливо було б жити.

Кожної миті наше життя визначене силами та засобами, накопиченими в минулому, і водночас спрямоване на майбутнє, є творчість того, чого ще немає.

Я зараз розумію, що давно кохаю тебе. Це почуття жило глибоко-глибоко, я ніколи не давала йому волі. Воно було дружбою. Абсолютно щирою, без жіночих очікувань, які багато псують. Якщо чекаєш і в результаті не отримуєш, все найсвітліше змінюється ненавистю. Мені вистачало того, що ти був поряд. Не за два кроки від мене, не на сусідньому кріслі. Ти був у моєму житті – і цього було достатньо. Так, були чоловіки, яких я теж любила. Та не так.

М'яз, який не працює, атрофується. Адже хоробрість це м'яз, незалежність це м'яз, амбітність це м'яз.

З людиною ділиш життя не тому, що вона люб'язна, а тому, що поруч з нею ти вібруєш, регочеш, париш у повітрі, забувши про силу тяжіння. Тому, що тобі його не вистачає, навіть коли він у сусідній кімнаті, тому що його мовчання для тебе так само красномовне, як його слова, тому що він любить твої недоліки не менше, ніж твої переваги, тому що, засинаючи ввечері, ти боїшся смерті й заспокоєшся, тільки коли думаєш про його погляд ранком, про тепло його рук. Ось чому ти будуєш із кимось життя!