Чого вони не кажуть тобі, так це неможливо рухатися, жити, діяти на будь-якому рівні, не залишаючи слідів, шматочків, що здаються безглуздими, фрагментів інформації особистої якості. Фрагменти, які можуть бути вилучені, посилені.
Але настає час, коли кожен повертається на своє місце. Тільки мені нема куди повернутися. Знаєш, є така гра – всі навколо стільців бігають, потім сідають – а одному стільця не вистачає.
Сьогодні, на думку економістів Бетсі Стівенсон і Джастіна Уолферса, [сем'я] стала поступово перетворюватися«із союзу для спільного виробництва на союз заради спільного споживання».
Я планувала семеро дітей та одного чоловіка, а вийшло все навпаки.
Життя мінливе, як море. Любов до ближнього – найбільша насолода, подяка Богові за дар дружби.
Знаєш, що найстрімкіше? Усвідомлення того, що все, у що ти вірив, - абсолютна нісенітниця.
Природа – вона свого вимагає; вилаєшся, і немов на душі легше; отже, потреба така, без цього на світі не проживеш...
Людська пам'ять є не що інше, як особиста інтерпретація події, що мала місце . Так, наприклад, через механізм пам'яті ми іноді редагуємо події так, щоб вони стали зрозумілішими, опускаємо небажані моменти, міняємо події місцями за часом, робимо доповнення, змішуємо свої спогади зі спогадами інших. І все це відбувається цілком природно та несвідомо.