Лорен Олівер. Деліріум
Дивно влаштоване життя - ти чекаєш чогось, і тобі здається, що очікування це триває цілу вічність, а коли бажане приходить, все, чого тобі хочеться, це тихенько заповзти назад, в той час, коли зміни ще навіть не наступили.
Дивно влаштоване життя - ти чекаєш чогось, і тобі здається, що очікування це триває цілу вічність, а коли бажане приходить, все, чого тобі хочеться, це тихенько заповзти назад, в той час, коли зміни ще навіть не наступили.
Важкий шлях до мети вибираєш лише тоді, коли легка здається образою мрії. Або коли сам шлях важливіший за результат. Хочеться вірити, що мною керувала перша причина.
Чи принесе чорний кіт нещастя, головним чином залежить від того, людина ти чи миша.
Власна душа здається нам такою складною, як мозаїка в дитячому калейдоскопі, - там так багато різних кольорових скель, то один химерний малюнок складеться, то другий. У нашій душі все перемішано, і кожен рух нашої особистої душі такий надзвичайно багатогранний – миттєві бажання, потаємні мотиви, тіні, відблиски, нюанси… то ми так відчуваємо, то раптом інакше, то ще щось втрутилося і раптово змінило все…
Ну, а чужа душа здається нам невеликою такою поличкою, де акуратною чаркою покладено кілька простих спонукальних мотивів – мотиву два-три, не більше…
До того ж це ми буємо невірно зрозумілі, а ось чужі спонукання, вони ж нам зовсім зрозумілі…
У кожного є потреба любити. Така сама невіддільна від людини, як дихання. Просто у деяких вона видозмінюється, і той починає любити походи по магазинах, або автомобілі, або щось інше, що не стоїть ніякого кохання.
Померти за кохання не складно. Складно знайти кохання, за яке варто померти.
Титули – річ сумнівна, їх можна отримати легко, і коштують вони дешево.
З колишніх рабів виходять найжорстокіші господарі. (Немає більш жорстокого пана, ніж колишній раб.)
Ніхто ні в чому його не дорікав, але загальне мовчання було промовистіше за будь-які слова.
Якщо дати волю низьким пристрастям натовпу, то її вже не вгамуєш.