Все колись трапляється вперше.

Цим і небезпечне мистецтво: через нього люди починають вимагати від життя таких самих нереальних сценаріїв. Закохані сприймають банальну низку збігів як знак долі.

Опівдні це рано. Будь- якої доби з сонцем на небі — рано.

Уявіть - до яких конфліктів можуть довести папуаса та ісландця суперечки про море. В одного воно сіре, важке, із чорним вулканічним піском, з айсбергами та інеєм. У іншого – не море – тепле молоко з білими оксамитовими пляжами, коралами та акулами. А лід для цього папуаса поняття не існує.
Інакше кажучи, для успішної комунікації обидві сторони повинні докладати зусиль – поглянути на світ очима співрозмовника. Не просто слухати партнера, а почути його - не себе, не свої стереотипи, якими ви його слова заміняєте, а його думки, що він намагається одягти свої слова.

Хоч би скільки ми заперечували, але в глибині душі ми знаємо: все, що з нами трапилося, ми заслужили.

Страх це така річ, яка має властивість ховатися глибоко всередині. І навіть, коли здається, що все забуте, він виринає на поверхню в самий невідповідний момент.

Кожному з нас випадає шанс стати цапом-відбувайлом. Взяти провину він.

- Дуже хочеться стати туманом і розчинитись! Щоб нічого не було...
- Ну... фіг його знає... Велика ймовірність, що все навколо теж стане туманом і розчиниться слідом за тобою.

Заповідь«не убий» лицемірна, сама церква всерйоз до неї не відноситься, інакше попи не освячували б бойові кораблі та бронеавтомобілі.

Не можна по-справжньому полюбити людину, з якою ніколи не смієшся.