Життя – вічний потік; ми їй підкоряємось. Нам невідомо, де чекає нас мінливий і віроломний випадок. Приходять катастрофи, процвітання, потім йдуть, як несподіваний персонаж у п'єсі. Вони мають свої закони, своя орбіта, своя сила тяжіння, не підвладні волі людини.

— А що ви думаєте?
— Я вам скажу, що думаю. Чому ні? За пораду грошей не беруть, чи не так?
— Мабуть, це єдине, що нині не треба платити.

Ніщо так не видає людину, як те, над чим вона сміється.

Життя влаштоване так, що треба робити не стільки, скільки можеш, а стільки, скільки треба.

Все-таки ранок прекрасний, він не безжальний, як ніч, що змушує згадувати те, що хочеш забути.

Професія секретарки нашій країні огорнута якимось флером інтимності: будь- коли знаєш, які додаткові обов'язки можуть впасти.

Все, чим ти пишаєшся, рано чи пізно буде викинуто на смітник.

Я часто думаю про те, що люди, які шукають і прагнуть слави, не розуміють, що в так званій славі гніздиться та сама самота, якого не знає будь-яка прибиральниця в театрі. Це походить від того, що людину, яка користується популярністю, вважають щасливою, задоволеною, а насправді все навпаки.

... я з досвіду життя переконався в тому, як шкідливо думати і ще шкідливіше говорити багато, що здається дуже благородним, але що має назавжди бути заховано від усіх у серці кожної людини, - і в тому, що благородні слова рідко сходяться з благородними справами. Я переконаний у тому, що вже по тому, що добрий намір висловлено, – важко, навіть переважно неможливо, виконати цей добрий намір...

Точно знаю, що чудеса бувають, але трапляються вони лише з тими, хто не втрачає надії.