— Чому ви весь час усміхаєтеся, Рамоне?
— Якщо ви не маєте  вибору і ви повністю залежите від інших, ви привчаєтеся страждати з посмішкою на губах.

У цьому світі якщо ти не можеш перетерпіти те, що з тобою сталося, лиха не залишать тебе, ти не зможеш навіть зробити крок уперед.

Коли ти втрачаєш когось, це почуття завжди залишається з тобою, нагадуючи тобі, як легко можна поранитися.

Я робив незвичне, а отже, по-справжньому розпоряджався своїм життям.

... я не вірю в збіги, удачу, долю. Але я вірю, що в нескінченному Всесвіті можливо абсолютно все: наприклад, те, що юнак із зимовим прізвищем у двадцять з невеликим може мати абсолютно сиве волосся. Але якщо брати теоретично можливі випадковості, мій випадок не такий вже й вражаючий. Набагато більше вражають історії, коли хлопець і дівчина, закохані один одного в школі, розлучаються, розділені обставинами та океанами, і проживають кожен своє життя. І потім вони, не маючи жодного зв'язку один з одним протягомп'ятдесяти років, раптом цілком випадково зустрічаються у відпустці в якомусь богом забутому куточку світу. І їхня історія триває з того самого місця, на якому вона  закінчилася півстоліття тому.

Любити незнайомі місця легко: ми приймаємо їх такими, якими вони є, і не вимагаємо нічого, крім нових вражень…

Дивна штука – пам'ять. Працює інакше, ніж я думала. Ми всі в полоні у часу, біля його невблаганного ходу.

Деякі лицарі не дають імена своїм коням, – сказав Дунк. – Щоб не дуже сумувати, коли кінь впаде у битві. Коня завжди можна замінити, а як заміниш вірного друга?

Не втомлююся дивуватися, як звичайнісінький день миттєво перетворюється на справжнє пекло.

Ймовірно, у душі кожного з нас бувають моменти, коли з гіркотою згадуються якісь упущені можливості та виникають запізнілі«чому?». Чому тоді я не зробив того і т. д. і т. п. А час тим часом пішов.