Щасливий той, хто не помічає, літо тепер чи зима.

- Не подобається в літаку - стрибайте.
- Не можу.
— Отак завжди з метафорами... Доводиться пояснювати: вистрибувати з літака — безглуздо!
— А якщо я не в літаку, я просто там, де не хочу бути.
— З метафорами і справді непросто... Так, а якщо ви в кіоску з морозивом, а зовні море цукерок, квітів і дівчат. Ви у літаку! Ми всі у літаках. Життя небезпечне і складне. І завжди кінчається смертю.

Коли справа стосується минулого, ми завжди схильні підтасовувати.

Найважче для людини – вгадати своє призначення. Зрозуміти, для чого ти прийшов у цей світ.

Краще брудний будинок, ніж чисте пекло.

Мені просто потрібна увага. Я не вимагаю багато. Мені потрібна просто увага. Як жити, якщо ти не відчуваєш, що про тебе думають, мріють? Це нестерпно. Квітка не може без сонця, і я не можу поза увагою. Це ж так природно...

Іноді ми хочемо сховатися від самих себе – ми не хочемо бути собою – надто важко бути самим собою. Саме в такі моменти ми звертаємося до наркотиків або алкоголю, щоб вони допомогли нам забути, хто ми насправді. Це, звичайно, тільки тимчасове вирішення проблеми, яка все одно повернеться, і іноді ці тимчасові рішення стають гіршими, ніж початкова проблема. Так, це дилема. Чи є відповідь? Звичайно є. Мудрий чоловік сказав з усмішкою:«Відповідь у самому питанні».

— Я хотів би послухати, як новобранець із Нічної Дозору став Королем Півночі.
— Як тільки ви розповісте, як Ланністер став Десницею Дейнеріс Таргарієн.
— Довга та кривава історія. Чесно кажучи, я майже завжди був п'яний.
- Мої васали вважають мій візит дурістю.
— Звичайно. Якби я був вашим Десницею, я був би проти. Залізне правило: Старкам не щастить, коли вони їдуть на південь.
- Правильно. Але я не Старк.

Від життя нікуди не дінешся.

Людина, можливо, не стільки чекає любові, скільки розуміння.