... Іноді П'єр згадував про чутну їм розповідь про те, як на війні солдати, перебуваючи під пострілами в прикритті, коли їм робити нічого, старанно вишукують собі заняття, щоб легше переносити небезпеку. І П'єру всі люди представлялися такими солдатами, які рятуються від життя: хто честолюбством, хто картами, хто писанням законів, хто жінками, хто іграшками, хто кіньми, хто політикою, хто полюванням, хто вином, хто державними справами...
Якими нікчемними здаються мені ті жінки, які, не мріючи про краще майбутнє, ревниво дбають про своє буденне сімейне щастя!
Є речі, які ми залишаємо позаду, моменти життя, що загрузли в пилу часу. Можна намагатися їх забути, але ці дрібниці, пов'язані одна з одною, міцним ланцюгом приковують вас до минулого.
Сам того не підозрюючи, він відкрив великий закон, який керує людськими діями, а саме: для того, щоб хлопчику чи дорослому захотілося чогось, потрібно лише одне — щоб цього було нелегко досягти.
... оголошує його вільним підданим Саргона, військовозобов'язаним і платником податків, які мають право голодувати без перешкод.
Як легко дати предмету нову назву, так важко змінити її суть.
Невже з чоловіками завжди так, саме перший спалах пристрасті, перший секс пов'язує вас? І завжди доводиться повертатися до тих перших тижнів, коли йому достатньо було пройтися кімнатою, щоб ти почала зривати одяг?