Коли майже половину життя тебе оточують смішні ідіоти, починаєш цінувати в людях це спокійне розсудливість.

Виявляється, це так важко бути просто нормальним і порядним чоловіком.

Іноді, намагаючись допомогти іншим, ми топимо себе.

— Які жорстокі добрі жінки!
— Які слабкі погані чоловіки!

Героїзм за командою, безглузда жорстокість і огидна безглуздість, яка називається патріотизмом — як сильно я ненавиджу все це, якою низькою і підлою є війна.

О, ця жахлива тиранія більшості!

Чекати – це найважче.

Найглибше, найщиріше бажання – це бажання бути комусь близьким.

Ніколи не називайте тварину ім'ям, яке соромно вимовити вголос.

Я думав над цим станом щастя, і мені здається, люди губляться, коли думають про щастя як про кінцеву мету. Ми завжди думаємо, що якось будемо щасливі: купимо цю машину або отримаємо цю роботу... або в нашому житті з'явиться така людина, яка все змінить. Але щастя - це настрій, це стан, а не кінцева мета. Це як бути втомленим чи голодним... воно не вічне, воно приходить і йде, і це нормально. І на мій погляд, якби люди розуміли це, вони б частіше відчували щастя.