Одна річ користуватися зброєю, але інша справа вбити. Ніколи не сумнівайся.

Людям так багато дається задарма, а ми не цінуємо, думаємо про оплату, вимагаємо чеки, накопичуємо на чорний день, упускаючи красу сьогодення.

Дні тягнуться довго, роки пролітають швидко.

Цієї хвилини мені стало ясно, чому люди пишуть гидоті на стінах чистеньких будиночків, дряпають цвяхами фарбу на нових автомобілях, б'ють вихованих дітей. Бажання знищити те, що ніколи не зможеш мати, лише природно.

В епоху, коли більше нікому нічого не цікаво, ми потопаємо в інформації про абсолютно непотрібних людей. І якщо захочемо, можемо запросто дізнатися про них будь-що. Але тільки все одно не дізнаємося, що це за люди. Самі вони так і залишаться для нас невідомими та непередбачуваними.

Як же часом мало треба для щастя... Лише усвідомлення того, наскільки дорогими є ті дрібниці, які ти вважала незначними.

Тяжко бути психологом, всі навколо виродками здаються. Моральними, зрозуміло.

Там, де маленька людина зазнає поразки, великі світу цього тріумфують.

Кожна жінка, якою б практичною і цинічною вона  не прагнула здаватися, за вдачею дуже ранима і романтична істота, яка мріє про те, щоб її любили.

Дівки — народ дивний... Біда трапиться — ревемо, щасливі — теж ревемо.