Публій Овідій Назон
Щоб кохання заслужити, мало однієї краси.
Щоб кохання заслужити, мало однієї краси.
Якщо ви бачите, що розумна людина бідно одягнена, живе в поганій квартирі, їде на поганому візнику - це вас не вражає, не коле вам очей, так і потрібно, це йде до розумної людини. Але якщо ви бачите молодого красеня, бідно одягненого, це боляче, цього не повинно бути і не буде, ніколи не буде!
Коли Ви бачите чиюсь душу, відбиту в очах, це краса. Моя подруга одного разу запитала мене:«Коли мені буде 50 і шкіра зморщиться, ти все ще думатимеш, що я красива?». Я відповів:«Навіть сильніше, ніж раніше, тому що в кожній зморшці я бачитиму життя, яке я розділив з тобою. Кожна зморшка буде доказом дітей, яких ми народили і моментів, які ми нагромадили у наших життях».
Відтепер у жінках цінуватиму я
не красу, а віддане серце.
Справжня краса схожа на дорогоцінний камінь. Вона сама по собі викликає захоплення і обожнювання, але якщо її красу укласти в гідну оправу, то вона здатна засяяти новими, небаченими гранями і заструменітися в переливах різноманітних відтінків.
Зірки дуже гарні, бо десь там є квітка, хоч її й не видно.
Фізичну красу мають і звірі, можливо, навіть більшою мірою, ніж люди, але душі, що живе в людях, звірі не мають, а хіба життя дане нам не для того, щоб ми мали багату душу, навіть якщо при цьому страждає наша зовнішність?
У жіночій, високій, чистій красі є неодмінно розум. Дурна краса - не краса. Вдивися в тупу красуню, вдивися глибоко в кожну межу її обличчя, в її усмішку. Погляд - краса її помалу перетвориться на разюче неподобство. Уява може на мить захопитися, але розум і почуття не задовольняться такою красою: її місце в гаремі. Краса, сповнена розуму, - надзвичайна сила, вона рухає світом, вона виконує історію, будує долі; вона, явно чи таємно, є у кожному події. Красаі грація - це свого роду втілення розуму. Від цього дурепа ніколи не може бути красунею, а погана собою, але розумна жінка часто блищить красою. Краса, про яку я говорю, не матерія: вона не палить тільки спекою пристрасних бажань: вона перш за все будить у людині людину, ворушить думку, піднімає дух, запліднює творчу силу генія, якщо сама стоїть на висоті своєї гідності, не витрачає промені свої на дрібниця, не забруднює чистоту...