— Це так обнадіює, відчувати тепло громади тут, у нашому домі, цього особливого дня!
— Тату, ти не повинен вдавати, що любиш людей, — ми й так тебе любимо!

Я дізнався головне – щоб стати щасливим, треба пережити стан жахливої ​​нещасливості. Якщо не пройти школу горя, щастя не може бути міцним. Три роки живе те кохання, що не штурмувала вершини і не побувала на дні, а впала з неба готовенька. Кохання живе довго, тільки якщо кожен з тих, хто любить, знає їй ціну, і краще розплатитися авансом, не то пред'являть рахунок апостеріорі. Ми виявилися не готовими до щастя, тому що були не привчені до нещастя. Адже нас ростили в поклонінні одному богу – благополуччю. Треба знати, хто ти є і кого любиш. Треба завершитись самому, щоб прожити незавершену історію. Я сподіваюся, що брехлива назва цієї книги вас не надто дістала: звичайно, кохання живе зовсім не три роки; я щасливий, що помилився.

Нерозділене кохання не принижує людини, а підносить її.

Тільки зі справжнім другом можна вирушити в ліжко. Решта цього зовсім недостойні.

Ти ніколи дійсно не усвідомлюєш, скільки людей про тебе дбає доти, доки вони не відвернуться. (Ніколи не усвідомлюєш, скільки людей люблять тебе, поки всі вони не зберуться разом.)

Доглядати, люб'язувати, воскресати часи лицарства — це не багато честі для наших дам! Мені здається, досить ось такої декларації:«Я ось такий, як ви мене бачите, пропоную вам те й те; завгодно вам любити мене?

Якби я любив тебе, якби ти мене кохала, як би ми один одного любили!

— Він забрав у мене жінку, яку я любив!
— Ця крадіжка така незначна, що вона навіть не передбачена законом.

Коли любиш, то таке багатство відкриваєш у собі стільки ніжності, ласкавості, навіть не віриться, що так вмієш любити.

Любов – найбільш базовий елемент, найяскравіший світло, найбільша сила у кожному творінні землі. І немає жодного ворога, кого б не могла перемогти ця сила.