Як людина може розпізнати щастя, якщо ніколи не відчувала горя? (Життя не може складатися тільки з чудових миттєвостей. Тоді вони перестануть бути чудовими, а стануть звичайними. Як можна оцінити щастя, якщо ти ніколи не страждав?)

Не для школи, а для життя ми вчимося.

Припустимо, я, наприклад, глибоко можу страждати, але інший ніколи не може дізнатися, наскільки я страждаю, тому що він інший, а не я.

Люди мають дивну звичку ставитись до речей як до людей. Але їм ще належить дізнатися, що поки речі цінуються дорожчі за людське життя трагедії, як і раніше, сходитимуть з конвеєра.

Жодна людина не може змусити іншого відкритись. Ми можемо лише чекати.

Я переживав якусь внутрішню філософську колізію, відчував незадоволеність собою. Я люблю подумати, покопатися у собі. Дуже сприйнятливий до того, що відбувається довкола. А філософська колізія це ось що: ти знаєш, що треба робити і як, і при цьому розумієш, що не зможеш. І починаєш себе ненавидіти.

Не можна бути господарем кішки. Найкраще, на що можна розраховувати стати її партнером.

Чим душі страждання сильніше,
Тим вічний слід їх глибше тоне у ній.

—... у світі не так багато щасливих людей спостерігається, так?
- Це точно, - зітхнула я. — Зі щастям у людства стосунки складні.

Замість«у мене немає  роботи» думати:«відмінно, завтра я абсолютно вільний», замість«у мене немає  грошей» —«навіть цікаво, як мої ангели-охоронці викручуватимуться цього разу», замість«ой, що тепер зі мною буде» –«схоже, я забезпечив собі цікаве життя на найближчі роки» – і таке інше. І сама розумієш, як тільки людині вдається змінити погляд на обставини, обставини теж починають змінюватися, як би самі собою — і робота знаходиться, і гроші, відповідно, з'являються, і нові приятелі навперебій кличуть пожити в їхніх просторих квартирах з балованими котами, поки господарі мотаються світом.