Якщо хочеш влізти людям у душу, то не дивуйся, коли вони захочуть влізти у твою.

Ніщо так часто не відсутнє, як присутність духу.

Щоразу, коли людина допускає дурість, він робить це з найблагородніших спонукань. (Найбезглуздіші вчинки людина робить завжди з благородних спонукань.)

Не за спасибі людина допомагає людині, а просто тому, що переймається співчуттям, виявляє участь до долі іншої людини. Це так природно. Якщо ти сьогодні ще не можеш нікому допомогти, ти хоча б умій у своїй душі виростити і зберегти подяку до тих, хто тобі допомагає. Це не для того зовсім, щоб повернути людині свій моральний обов'язок:«Ти – мені, я – тобі», це сумне справляє враження. Я вважаю, що шляхетна людина захоче допомогти іншому, коли зможе, бо вдячність робить її чутливою до чужих турбот і бід.

Люди, однак, змінюються самі так сильно, що раз у кожній людині можна помітити що-небудь нове.

І тужливо, безвихідно стислося серце: нічого не знає про себе людина. І сам він собі не вірить, і сам себе боїться.

Людина може бути сильною рівно настільки, наскільки хоче цього.

Нікому більше нічого не потрібне. Люди за інерцією заробляють гроші, завойовують жінок, продумують життєві стратегії — ніби будують власні (зовсім крихітні) імперії.

Хіба для себе живемо? Адже для інших...

Єдиний спосіб розбагатіти - це реалізм та гранична чесність. Вам потрібно розлучитися зі світом ілюзій, який існує хіба що на сторінках журналів та екранах телевізорів. Все не так легко, як запевняють вас. Життя - жорстка штука, і люди зазнають дуже серйозних травм. Тому, якщо ви хочете виграти, потрібно бути міцним як кремінь та готовим до того, щоб працювати ліктями та кулаками.